Музей історії університету

Музей історії Криворізького національного університету

Навчальні заклади, якого би профілю вони не готували фахівців, від гуманітаріїв до технічних спеціалістів, який би значущий ювілей не відзначали, мають одну вагому рису, що їх всіх об’єднує. Вони завжди залишаються молодими. Адже сучасний виш – це центр професійного пошуку молоді та юнацького завзяття. Криворізький національний університет – це, перш за все, жива спільнота людей – викладачів, науковців та студентської молоді. Історія нашої ALMA MATER тісно вплетена в історію рідного міста, суспільства та промисловості. Тому звернення до історичного коріння нашого університету – це не тільки сторінка пам’яті, але й спосіб осмислення динамічного розвитку вищої освіти та науки в сучасну добу.

Особливе місце в системі вищої освіти посідають громадські музеї вищих навчальних закладів. Зокрема, музей історії Криворізького національного університету. Пам’ятаємо та пишаємося традиціями рідної ALMA MATER. Така традиція була закладена ще в 1972 р., коли на святкування півстолітнього ювілею Криворізького гірничорудного інституту було відкрито музей історії. 4 жовтня 1922 р. вважається офіційною датою заснування нашого ВНЗ, адже в цей день вперше розпочались заняття. Музей було створено за ініціативою тогочасного ректора Г. М. Малахова. Фундатором музею був В.Л. Золотарьов, який зібрав унікальні архівні матеріали, речі та фото. Ці артефакти були свідками становлення та розвитку нашого ВНЗ, що протягом майже ста років пройшов інституціональний шлях від технікуму до університету.

Пам'ять та шана корифеям – засновникам Криворізького робітничого технікуму, які своєю викладацької та організаційною майстерністю підвищили статус рідного навчального закладу та здобули йому статус інституту! Наказом Народного Комісаріату освіти України Криворізький вечірній гірничий технікум з 28 листопада 1929 року одержав статус Криворізького вечірнього робітничого інституту. Вже на початку 1930-х років інститут декілька разів змінював свою назву: гірничий, залізорудний, гірнорудний тощо. Проте на довгі роки закріпилася усталена назва – Криворізький гірничорудний інститут, який наче сталь, загортався з роками, пережив часи репресій, війни, евакуації, післявоєнної відбудови та відновлення.

Суттєвою ознакою академічності нашого інституту було те, що в його стінах готувалися не лише інженерні, а й наукові кадри. Було відкрито аспірантуру. Побудовано новий навчальний корпус по вул. Пушкіна, знайомий нам всім за його сучасним виглядом (корпус було відбудовано після війни).

Сьогодні музейна експозиція представлена 4 залами, кожний з яких пов’язано з періодом життя тогочасного суспільства. 1. Витоки гірництва та становлення нашого навчального закладу (кінець 19 ст. – 1930 рр.). 2. Друга світова війна 1939 – 1945 рр. 3. Післявоєнна відбудова та розвиток ВНЗ у другій половині 20 ст. 4. Доба Незалежної України.

Власне, в музеї найбільше матеріалів – документів, фото, речей – представлено за період так званого «інститутського» (КГРІ) періоду. Інформаційно музейні експонати розкривають як важливі історичні віхи розвитку ВНЗ в цілому, так і суттєво змальовують біографії викладачів, науковців, ректорів тощо. В експозиції представлені матеріали першого керівника нашого закладу – гірничого інженера В. І. Жигаловського; першого викладача геології Е. К. Фукса; першого директора вже післярепресованого часу реабілітованого КГРІ М. К. Правицього, який зазнав слави «хрещеного батька» та «воєнного ректора» КГРІ; першого голови Академії Гірничих наук, ректора КГРІ-КТУ В. Ф. Бизова; перших академіків професорів М. А. Старикова, О. С. Поваренних; вкрай відомих свого часу, в тому числі, й поза межами ВНЗ, викладачів та науковців – О. С. Стешенка, В. П. Смірнова, С. І. Жилкінського, Ю. П. Астаф’єва, І. А. Бегагоєна, Г. К. Татура, А. І. Арсентьєва та багатьох ін. В музеї зберігаються мистецькі твори видатних митців криворізької землі, скульпторів О. Васякіна, А. Ярошенка; художників Д. Грибка та С. Агієнка.

На сьогодні актуальними напрямками роботи музею є виховна робота зі студентами у форматі ознайомчих екскурсій, інформаційних бесід із залучення презентацій музейних матеріалів, фіксація музею історії у медіапросторі (зокрема, випуск відеофільму в циклі «Ретро. Кривий Ріг»: Ч.1 Гірничорудний інститут. Ч. 2. Криворізький національний університет); оновлення музейної сторінки на сайті університету тощо.

Музей історії КНУ було відкрито у жовтні 1972 р., коли університет святкував свій півстолітній ювілей. У цей час Криворізький гірничорудний інститут досягнув значних успіхів і був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. За 50-тилітній період для народного господарства було підготовлено 15315 фахівців, інститут став всесоюзним центром наукового і практичного гірництва. Розвиток інституту співпав у часі з усіма доленосними подіями, що їх пережила тогочасна Україна:

  • періодом НЕПу (1922-1929 рр.);
  • сталінською диктатурою (1929-1953 рр.);
  • добою хрущовської «відлиги» (1953-1964 рр.);
  • періодом брежнєвського неосталінізму (1964-1982 рр.)

Славетний шлях, пройдений інститутом за півстоліття буремного життя, потребував осмислення і систематизації. Тож, виникнення Музею історії КГРІ було обумовлене нагальною потребою збереження і презентації накопичених науково-дослідного, навчально-методичного і виховного досвідів.

Впродовж десятиліть Музей історії КНУ успішно виконує культурно-просвітницьку і навчально-виховну функції, адже він став справжнім осередком історичної пам’яті.

Першим директором музею історії став Валентин Леонідович Золотарьов.


Наступною директоркою була кандидат історичних наук, доцент Ленська Валентина Віталіївна.
Довгий час розробкою нової концепції музейної експозиції опікувалася кандидат історичних наук, доцент Дояр Лариса Василівна.